Нансі

Чарівне місто Нансі – стародавня столиця герцогів Лотарингії. На відміну від багатьох старовинних міст Європи ландшафт не дозволяв Нансі розвиватися навколо середньовічного центру. Нові квартали будувалися як окремі містечка вздовж річки Мерт із власними оборонними стінами, головними площами, церквами та примітними спорудами.

Сьогодні Нансі є привабливим туристичним центром Східної Франції. Місто щорічно відвідує понад мільйон мандрівників. На туристів чекають історичні пам’ятки, середньовічні ворота цитаделі, палаци епохи Відродження, а також цілі квартали будівель у стилі ар-нуво. Його яскраві зразки – будівлі торгово-промислової палати та універмагу Magasins Réunis.

У Нансі працюють музеї, театри, сяють вітринами торгові центри. Гостинне місто пропонує мандрівникам дах на будь-який смак та гаманець: молодіжні хостели, приватні апартаменти або номери в розкішних готелях. На гостей чекають сотні ресторанів та кафе. Зорієнтуватися у численних пам’ятках Нансі туристам допомагають співробітники офісів муніципальної компанії Nancy Tourisme et Evénementiel та приватних турбюро. Тут же можна замовити ознайомчі екскурсії містом та околицями.

Нансі заснував граф Герхард (Жерар) Ельзаський близько 1050 року. Але й раніше тут існувало село із співзвучною латинізованою назвою Nanceiacum. На околицях міста виявлено стоянки доісторичних людей епохи неоліту, кілька поселень стародавніх кельтів. Археологи розкопали сліди найдавнішого селища, збудованого в межах міста приблизно 500 року до н. е. На південь, у комуні Роз’єр-о-Салін, у 2000 році було знайдено великий некрополь гало-римського періоду. Цвинтар знаходиться біля стародавньої дороги, збудованої легіонерами Юлія Цезаря на лівому березі річки Мерт.

Граф Герхард наказав звести тут, біля переправи річкою, замок Нансі. Незабаром він прийняв корону суверенного герцога Лотарингського, ставши засновником династії, що правила цими землями до 30-х років XVIII століття.

У 1218 році війська німецького імператора Фрідріха II Гогенштауфена спалили фортецю. Герцог Феррі III Лотарингський віддав руїни потреб жіночого монастиря і збудував новий замок. Його наступник Рауль значно розширив місто на північ, збудувавши нові оборонні стіни та вежі. Цей государ перетворив Нансі на процвітаючий центр торгівлі. Він затвердив купецькі гільдії та ремісничі цехи, а також наказав проводити тут ярмарки продуктів та товарів. Перше торжище відбулося навесні 1339 року, зібравши безліч відвідувачів з усієї Лотарингії та сусідніх земель. З того часу знаменитий ярмарок проводиться на площах Нансі щорічно.

Нансі неодноразово зазнавав нападів військ заздрісних сусідів – герцогів Бургундських, німецьких ландграфів та французьких королів, а в XIV-XV століттях опинився у самому центрі подій Столітньої війни. Після неї напівзруйноване місто відродилося у новому обличчі. До столиці герцогства увійшли приміські села. За межами укріплень були побудовані нові квартали, що оточили велику площу Пляс-де-ла-Кар’єр, яка стала місцем проведення лицарських турнірів та свят. На головній міській магістралі Grande-Rue (Велика вулиця) з’явилися чудові особняки багатих городян, палаци аристократів, церкви. Італійський архітектор та військовий інженер Антуан де Бергамо модернізував міські фортифікації, збудував нові бастіони.

У першій половині XVII століття Європі спалахнула Тридцятирічна війна. Лотарингія, як і багато інших регіонів, була спустошена, в Нансі панувала розруха. Відродженням міста зайнявся герцог Леопольд I, який виховувався у Відні, у дворі австрійського імператора. При ньому вулиці міста прикрасили чудові будинки, з’явилися майстерні з виготовлення гобеленів, шовкові мануфактури, Академія мистецтв. Нансі розширився на схід та захід, зайнявши території кількох сіл.

У 1730-х роках корону герцога Лотарингії приєднав до своїх регалій польський монарх Станіслав I. Цьому допоміг король Франції Людовік XV, який одружився з принцесою Марією, дочкою Станіслава. Новий правитель розгорнув в Нансі широку програму культурного будівництва, що відповідала епосі Просвітництва, що настала. У столицю було переведено університет Пон-а-Мусон, заснований герцогами Лотарингії у 1572 році. З’явилися нові шпиталі, Публічна бібліотека та інші громадські установи. При дворі Станіслава були шановані інтелектуали, письменники, художники. У цей період культурного піднесення Станіслав велів знести частину середньовічних стін та прокласти нові вулиці. Королівські архітектори об’єднали Старий та Новий Нансі у єдине місто.

Після смерті Станіслава I в 1766 Лотарингія була анексована Францією. Наприкінці XVIII століття, у роки Великої Французької революції, в Нансі було скасовано та зруйновано багато церков та монастирів. У 1793 році у старовинному особняку відкрився Музей образотворчих мистецтв. Основу його експозиції склали колекції художніх творів, конфісковані в аристократів та духовенства.

1850 року через Нансі пройшла залізнична лінія. Магістраль дала поштовх розвитку промисловості та бізнесу. Біля вокзалу виник діловий та торговий центр, що діє досі. У той же період було споруджено 314-кілометровий судноплавний канал Марна-Рейн, що забезпечує водний торговий шлях від Страсбурга до Парижа.

У 1871 році, після поразки Французької республіки у франко-прусській війні, регіон Ельзас-Лотарінгія, включаючи Нансі, відійшов до Німецької імперії. На рубежі XIX-XX століть місто процвітало. Тут склалась знаменита школа мистецтва в стилі модерн École de Nancy. Під маніфестом ар-нуво об’єдналися талановиті архітектори, скульптори, художники, монументалісти, котрі працювали з керамікою, склом, металом, натуральним каменем. У місті було створено музей, де можна оглянути найкращі зразки авангардних творів.

За плачевними для Німеччини підсумками Першої світової війни Франція повернула собі Лотарингію, але в 1940 р. її анексував Гітлер. Від нацистів Нансі було звільнено союзними військами у 1944 році. У 60-ті в мерії Нансі вирішили звести в місті хмарочоси, щоб надати йому сучасного вигляду. Проти цих планів різко виступили городяни. Однак транснаціональним промислово-фінансовим групам все ж таки вдалося вибудувати в Нансі кілька висоток на околицях. Старовинні квартали міста внесені до переліку Всесвітньої спадщини і знаходяться під захистом ЮНЕСКО.

Нансі знаходиться на рівнині, за 281 км на схід від Парижа. Місто розташоване в регіоні Гранд-Ест, у заплаві річки Мерт, за кілька кілометрів вгору за течією від її впадання в Мозель, притока Рейну. Із заходу та північного сходу Нансі оточують пагорби висотою 200-400 м над рівнем моря. Вони утворюють лісисті плато, іноді дуже крутими схилами.

Через місто проходять дві основні європейські транспортні магістралі. На дорожній осі північ – південь, що сполучає узбережжя Північного та Середземного морів розташовуються Брюссель, Люксембург, Мец, Ліон та Марсель. Шосе, що ведуть зі сходу на захід, пролягають від Страсбурга до Парижа.

Нансі розташований у поясі помірного вологого континентального клімату, середньорічна температура повітря становить +10,5 °С. У січні та лютому тут від -2 до +4 ° С, взимку нерідкі рясні снігопади. З червня до вересня у місті, як правило, повітря прогрівається до комфортних показників +20…+25 °С. Пізньої осені Нансі часто огортають тумани.

У липні 2019 року місцева метеостанція зареєструвала аномально високу температуру: +40,1 °С. А найнижчі температурні показники спостерігалися в лютому 1956: -24,8 °С.

Компактний Нансі, як музей, розділений на локації, що відбивають різні періоди його історії. У Старому місті збереглися залишки бастіонів середньовічної цитаделі. Оборонні стіни давно знесені, але на вулицях залишилося кілька монументальних воріт, що нагадують тріумфальні арки. Найдавніші ворота Porte de la Craffe були зведені в XIV столітті. Між двома потужними вежами з конічними покрівлями прорізано проїзну арку. Через цей портал проходить жвава вулиця Гранд Рю. Поруч, на паралельній вулиці rue de la Citadelle, можна оглянути ворота середньовічної цитаделі герцогів Лотарінгських.

Амбіційний герцог Карл III, який правив Лотарингією 63 роки, мріяв перетворити Нансі на блискучу європейську столицю. У 1596 році він поклав здійснення свого задуму на італійського містобудівника Ієронімо Читоні. Архітектор не став перебудовувати середньовічні вулиці Старого Нансі, а розмітив квартали Нового міста на південь від цитаделі. Новий Нансі зайняв територію, втричі більшу за площу Старого міста, обидві частини столиці були з’єднані воротами у стародавній оборонній стіні. Тут же була залишена еспланада для військових пересувань, яка пізніше перетворилася на головну площу міста.

Читоні збудував широкі вулиці з перпендикулярними осями, що в дусі панував на той час Ренесансу. У центрі з’явилася величезна площа із міською ратушею, а на сході зарезервували місце для собору. Ця велична церква у стилі бароко отримала назву Нотр-Дам де Нансі. Її почали будувати в 1702 році, а першу месу в храмі відслужили 40 років по тому, за короля Станіслава.

Головний вівтар храму вирізаний із кольорового мармуру, інтер’єри прикрашені скульптурами, полотнами живописця Клода Шарля та інших художників. 1756 року в галереї над нефом собору встановили орган. 2012 року величезний музичний інструмент відреставрували. Високі склепіння нефа забезпечують чудову акустику. Варто заглянути до собору під час меси та послухати урочисті звуки старовинного органу.

Прогулянка старовинними вулицями Нансі приведе вас до площі Станіслава, забудованої волею цього правителя чудовим архітектурним комплексом XVIII століття. У центрі композиції споруджено пам’ятник королю Станіславу. Вечорами літнього сезону тут влаштовується вражаюче світлове шоу. Багатобарвні лазерні зображення проектуються на фасади барокових палаців. Туристи насолоджуються феєричним видовищем, влаштувавшись за вуличними столиками кафе та ресторанів, що працюють на перших поверхах історичних будівель.

Пляс де ла Кар’єр є продовженням площі Станіслава на південь, їх розділяє лише арка міських воріт Ере на короткій вулиці Rue Héré. Ця конструкція була зведена на місці старих міських воріт у 1750-ті роки. Масивна прямокутна споруда пронизана трьома арочними проїздами. Фасади прикрашені колонами, барельєфами, медальйонами та карнизами з алегоричним декором. На вершині арки встановлено постамент із позолоченою скульптурною групою, що символізує військові перемоги та мирне життя Лотарингії.

У залах герцогського палацу на вулиці Гранд Рю, 66 розташований Історичний музей Лотарингії (Musée Historique Lorrain). Тут представлені археологічні колекції, що охоплюють період від доісторичної доби до часів римської Галлії, франкські та меровінгські часи. Ви побачите чудові колекції середньовічної зброї, орденів та монет, колекції виробів зі срібла та порцеляни. У художній галереї виставлено полотна лотарингських живописців Калло, Жірарде, Деруе та інших майстрів. Експозиція продовжується у сусідній церкві Église des Cordeliers de Nancy, зведеній у XV столітті. У її стінах є мармурові склепи династії герцогів Лотарингії.

На вулиці Сент-Катрін, між садом Годрон і парком Пепіньєр, знаходиться Музей-Акваріум (Muséum-Aquarium de Nancy). У двох залах влаштовано 57 акваріумів, де представлені морські жителі у природному середовищі. У музеї також діє зоологічна галерея, де виставлені опудала тварин та птахів. Muséum-Aquarium відкрито щодня, крім понеділка, з 09:00 до 18:00, перерва з 12:00 до 14:00. Вартість квитка – 5,30 €. Індивідуальна екскурсія коштуватиме 28,70 €. Сюди краще приходити у першій половині дня: по обіді музей нерідко переповнений галасливими шкільними екскурсіями.

У міських туристичних офісах можна безкоштовно скачати на свій смартфон інтерактивний додаток Découvrez Nancy («Відкрийте Нансі»), щоб відправитися на самостійну екскурсію містом. Дисплей телефону приведе вас до найцікавіших пам’яток та пам’ятників, супроводжуючи 2,5-годинну подорож описами та квестами. Останнім часом цей ігровий тур набув особливої ​​популярності серед туристів.